Батькам найменшеньких калинчат

Як не хворіти в дитячому  садку?

Кожні другі батьки помічали, що з початку відвідування садочка дитина починає хворіти частіше ніж зазвичай. За результатими досліджень, 80% дітей, які починають відвідувати дитячий садок, безупинно хворіють.

Причинами такої ситуації можуть бути:

• новий спосіб життя. Коли дитина потрапляє в садочок, частина захисних сил імунної системи витрачається на адаптацію до нових умов існування. Відповідно, захисних сил проти інфекцій стає менше, імунітет знижується, а сприйнятливість до нових вірусів і бактерій збільшується;

• нові види мікроорганізмів. Дитина потрапляє в колектив і її організм стикається з новими, незнайомими вірусами і бактеріями, з якими приходять у групу інші діти;

• необхідність робити самотужки те, що раніше робили за неї батьки (стресова ситуація);

• індивідуальні особливості розвитку;

• несформованість навичок необхідних на цьому етап (самостійно грати, самообслуговування, брак досвіду спілкування з однолітками);

• поєднання кризи 3 років та адаптації;

• травматичний досвід в недалекому минулому;

• слабкий імунітет

Що робити?

• будьте позитивно налаштовані до перебування дитини в садочку;
• вдосконалюйте навички самообслуговування, розширюйте коло соціальних контактів;
• дотримуйтесь позитивної атмосфери в родині;
• не залякувати садочком;
• компенсуйте брак емоційного і фізичного контакту великою кількістю рухливих ігор з обіймами, погладжуваннями, дотиками;
• слідкуйте за станом здоровя дитини

10 фраз, які  можуть зашкодити адаптації дитини до дитячого садочка

Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: “Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

Ану поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”

Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.

Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить…

Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — “не” дитиною не сприймається. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”

Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

Я тобі куплю …, якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: “Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!”

В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! — ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок — це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

 

Як успішно пройти кризу 3 років? 

У вихованні малюка в перехідний період від раннього дитинства до дошкільного віку, в 2,5-3 роки, виникають складнощі, які мудрі батьки можуть йому допомогти подолати. З точки зору психології, ці складності можна пояснити і нормальні. Дитина починає прагнути до самостійності, активно вивчає навколишній світ, намагається визначити в ньому своє місце. Якщо малюк проявляє ініціативу - це нормально. Турбуватися треба в тому випадку, якщо він флегматічен і надмірно слухняний.

Симптоми кризи 3 років

Як же батькам зрозуміти, що зміни в поведінці улюбленого чада - це вікова криза, а не різко зіпсувався характер? Ось основні моменти, на які варто звернути увагу:

• дитина проявляє впертість, наполягає на своєму
• відмовляється робити те, про що його просять
• хоче все робити сам, вважаючи себе дорослим
• часто вередує, влаштовує істерику
• малюк дає негативні оцінки людям
• робить все навпаки, кусається, б'ється
• виявляє почуття власності, жадібність
• маніпулює дорослими
• боїться темряви, висоти, чужих людей
• задає багато питань, вимагає до себе увагу

Поради та рекомендації батькам

• дотримуватися режиму дня. Це найголовніше!
• проявляти витримку і терпіння;
• не зривати на крик, не карати;
• заохочувати самостійність, якщо це не шкодить дитині. Нехай він сам вирішить, що одягне, зав'яже шнурки, вибере йогурт;
• якомога менше забороняти;
• дозволяти не все, пояснюючи чому;
• батьки повинні бути прикладом для малюка;
• у вихованні потрібна єдина позиція дорослих. Мама, тато, бабусі й дідусі повинні діяти узгоджено, не суперечачи одна одній;
• рідко говорити «ні» і «не можна», і не змінювати свого рішення;
• не піддаватися на провокації в разі істерик, навіть якщо це відбувається на вулиці, або в магазині. Зберігати спокій, щоб не відбувалося. Дитина часто зазнає дорослих. Довго кричати він не буде. До крайніх форм справа доходить дуже рідко;
• не змушувати, а пропонувати і просити. Можна запропонувати вибір.

Наприклад: ти будеш на сніданок пластівці з молоком, або сирники? Якщо щось потрібно зробити - краще попросити допомоги.

Наприклад: допоможи мені укласти твої іграшки спати, вони так втомилися

• не порівнювати з іншими дітьми, оцінювати тільки його вчинки;

Наприклад: вчора ти так акуратно поставив свої туфлі!

• грати разом в рольові ігри. Через гру можна сформувати у дитини багато хороших якостей. У цьому віці у дітей рольові ігри так само реальні, як саме життя;
• не критикувати поведінку дитини при людях. Якщо він не хоче щось робити, краще залишити його в спокої. Якщо його зацікавить те, що відбувається, через деякий час він приєднається;
• заохочувати і вистачити за успіхи. Так у малюка підвищується самооцінка
• потрібно любити малюка, частіше говорити йому про це, більше з ним розмовляти, обговорювати щось, цікавитися його думкою.

Позитивні наслідки кризи 3 років

1. розвивається мова
2. дитина стає самостійним
3. встановлюються довірчі відносини з членами сім'ї
4. формується воля, гордість за досягнення

При дотриманні вищевикладених рекомендацій, батьки навіть не відчують ніякої кризи 3 років. Він гостро проявляється в тих випадках, коли дитину часто лають, пригнічують його ініціативу або надмірно опікують.

Часові межі цього періоду від 2,5 до 4 років. Його тривалість залежить від методів виховання і особливостей особистості малюка. Цей складний період треба пережити разом з ним: мудро і терпляче.

РОЛЬ УЛЮБЛЕНОЇ ІГРАШКИ В АДАПТАЦІЇ ДО ДОШКІЛЬНОЇ УСТАНОВИ

Аналіз літератури і спостереження за дітьми показують, що адаптація до дитячого садка — це складний процес, який супроводжується для дитини стресом та іншими негативними наслідками, тому саме в цей період улюблена іграшка може виступити як чинник, що полегшує процес адаптації.

Функції, які виконує іграшка в період адаптації:

1. Іграшка виконує функції психологічного захисту для ди­тини. У період образи на інших дітей або дорослих, коли дитині особливо необхідно, щоб її хтось обійняв, поспівчував.

1.    2. Улюблена іграшка виконує функції партнера зі спілкуван­ня. У перші дні перебування в дитячому садку гра, спілкування з однолітками або дорослими відсутні через процес адаптації, і м’яка іграшка, принесена з дому, є єдиною давньою знайо­мою. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самоти, дає відчуття своєї потрібності й само­стійності.

2.    3. Іграшка виконує функції посередника між дорослим і ди­тиною, допомагає встановити емоційно позитивний контакт із дитиною. Дітям, у яких процес адаптації до ДНЗ носить тривалий і хворобливий характер, особливо важко виступати ініціатором спілкування, тому предметом спілкування вони вибирають улюблену іграшку.

3.    4. Улюблені іграшки дітей допомагають їм знайти відчуття свого «Я» й усвідомити особисті переживання. Діти, які важко адаптуються до ДНЗ, приписують їй свій емоційний стан: «їй сумно», «Вона плаче», «Ведмедик чекає тата». Саме зі своїми зайцями, ведмедиками і лисичками діти програють і пережива­ють усе, що з ними відбувається: сон, годування, гру, очікування батьків тощо.

4.    5. Діти раннього віку часто наділяють улюблену іграшку своїми рисами і «віддають» їй свої переживання.

Щоденна присутність улюбленої й давно знайомої іграшки пом’якшує проходження процесу адаптації дитини раннього віку до ДНЗ і дає малюку відчуття захищеності й безпеки.